Міжнародний день біологічного різноманіття у Ботсаду НЛТУ

Post by Zavsad
on 23 травня 2019

Міжнародний день біологічного різноманіття у Ботсаду НЛТУ

«Збереження автохтонних видів у час зміни клімату» під такою назвою пройшов захід у Ботсаду НЛТУ України присвячений міжнародному дню біологічного різноманіття. Участь у заході взяли працівники ботанічного саду, а основним його меседжем стало пригадування про необхідність збереження місцевої флори. Активно обговорили впровадження інтродукованих таксонів та перспективи збереження аборигенних видів у період зміни клімату в кліматичних умовах Західної України, зокрема м. Львова.

 

Також у цей день наш Ботанічний сад відвідав відомий український дендролог і голова правління Київського ландшафтного клубу Петро Рековець. Після екскурсії дендропарком він поділився своїми враженнями щодо розвитку сучасних тенденцій у садово-парковому господарстві України та Європи.

 

Христос воскрес!

Post by Zavsad
on 02 травня 2019

Вітаємо від щирого серця з радісним і світлим святом Великодня! Кожного року ми святкуємо початок нового життя для всього християнського світу, перемогу над смертю! Бажаємо, щоб з воскресінням Христа у вашому серці воскресли втрачені надії і віра в краще. Нехай з благою звісткою, що голоситимуть великодні дзвони, у ваш дім ввійде добро, мир, злагода, благополуччя і любов. Божого благословення! Христос воскрес!

Королева осені - хризантема

Post by Click
on 09 грудня 2017

2 21До появи першого снігу, в садах та на присадибних ділянках своїх господарів буде тішити «Королева осені». Приємно, що вона красується і в нашому Ботанічному саду.

Рід Хризантема Chrysanthemum, родина Айстрові (Asteraceae) або Складноцвіті (Compositae) – трав'янисті багаторічники й однорічники. У перекладі з грецької означає «золотоцвітна», або «квітка-сонце», оскільки багато видів мають жовте забарвлення суцвіть. Цей рід налічує в природі 29 видів, що поширені у північній та помірній зонах, здебільшого в Азії. Археологи стверджують, що понад 2500 років тому хризантему вже культивували стародавні китайці, які вживали її пелюстки в їжу, а в трактаті «Весна та осінь» хризантему згадав сам Конфуцій! Потім культивуванням квітки зайнялись і японці. Вони боготворили цю квітку настільки, що право носити одяг із зображенням хризантеми мали виключно члени імператорської родини. У Європі хризантема з'явилася у XVIII ст., але інтенсивно культивувати її почали тільки в ХІХ ст. На пострадянському просторі вирощуванням хризантем почали займатися в кінці XIX століття.

Незважаючи на видатні успіхи селекціонерів у виведенні нових видів і сортів хризантем, досі немає єдиної системи класифікації цих рослин. У Німеччині, Франції та Китаї їх поділяють на 10 класів, а в Англії та Америці – на 15. Також створена в 1951 році класифікація хризантем Скотта, вона є досить докладна, але водночас і складна.

Хризантема - це рослина, в якої щороку відмирає надземна частина. Серед хризантем є багаторічні рослини, а є - однорічні, є види трав'янисті, а є напівчагарники. Кореневище у хризантем розгалужене, розвивається паралельно до поверхні. При тому вони формують дуже обширну систему кореневої сітки, яка дає багато пагонів (можуть бути голі, або опушені). Стебло з тонкими, ламкими, густо розташованими листками, висотою від 20 до 120 см. Листорозміщення почергове. Листки у хризантем прості, довжиною близько 7 см і завширшки до 4 см., різні за розмірами: виїмчасті, зазубрені, розсічені.У великоквіткових форм листки мають більші розміри, що можуть сягати 15 см довжини і 8 см завширшки. Їх колір,переважно, світло-зелений, хоча буває і темним. Тип суцвіття – кошик, іноді досить великий, який складається, зазвичай, з дрібних однорядно розташованих трубчастих серединних і язичкових крайових квіток, хоча у багатьох гібридних сортів їх розміщення багаторядне, що утворює густе суцвіття, так звана – хризантема махрова або повноквіткова.

В культурі широко використовують хризантему садову, або шовковицелисту, іноді її ще називають “хризантема китайська”. Це складна група сортів і гібридів, історія їхня досить заплутана. Вони можуть мати різноманітні форму і розсіченість листків, навіть верхні відрізняються за зовнішнім виглядом від нижніх. Верхня сторона листка у хризантем темно-зелена, гладка, а нижня – густо опушена, з короткими світлими волосками. Мають своєрідний запах, специфічний для кожного сорту, що може бути тонким і приємним або, навпаки – різким і терпким. За формою листки хризантеми нагадують дубові. Звідси деякі групи дрібноквіткових хризантем отримали народну назву «дубки».

Існують хризантеми махрові і прості - ромашкоподібні. Розміри суцвіття можуть бути найрізноманітніші: з діаметром у дрібноквіткових від 2 до 9 см і у великоквіткових - від 10 до 25 см. На одному кущі у дрібноквіткових хризантем може розквітати від 500 до 800 суцвіть, у великоквіткових - від 1 до 10.

Плід у хризантеми – сім'янка. Розмножуються в основному насінням і живцюванням.

Найбільшу популярність у квітникарів отримала група дрібноквіткових корейських хризантем, які дуже стійкі до низьких температур і легко вирощуються у відкритому ґрунті.

  Підготувала інженер відділу лісівничо-ботанічних досліджень Ботанічного саду НЛТУ України Бабінець Н.В. 

Із насіння починається ліс

Post by Click
on 25 квітня 2019

2017 09 07 3З метою вирощування садивного матеріалу псевдотсуги Мензіса (Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco – вічнозелене дерево, яке на батьківщині (захід Північної Америки) відоме як «дугласова ялиця» та має висоту 50-75 (115) м і діаметр 1,5-2,0 (4) м; у лісовому господарстві України вважається високопродуктивною породою. Швидкоросла, світлолюбна, середньо вибаглива до тепла та родючості ґрунту. Цінна для лісового господарства та озеленення) працівниками кафедри лісових культур та селекції ННІ ЛСПГ здійснено заготівлю лісонасінної сировини з крупномірних дерев віком близько 100 років, що ростуть на території Ботсаду НЛТУУ. Для цього застосували спеціалізований механізм – автовишку, яка була надана службою МНС України у Львівській області. Разом з тим, спільно з Ботанічним садом з метою проведення санітарних заходів здійснено очищення крон дерев псевдотсуги Мензіса.

 

Пряно-ароматичні рослини в колекції Ботсаду НЛТУ України

Post by Click
on 09 грудня 2017

Серед усього різноманіття пряно-ароматичних рослин особливе місце займають представники роду шавлія – Salvia L., які нараховують у своєму складі 700-900 видів трав’янистих рослин, кущиків, напівкущиків, поширених в помірних широтах обох півкуль.

Назва Salvia походить від латинської salvare – рятувати, попереджувати. За іншою версією, від salvus – бути здоровим. Справді, природа нам зробила дарунок як для зцілення втомленого тіла фізично, так і покращення психосоматичного стану, в результаті дії флюїдів, що сприяють заспокоєнню. Це зілля вважалось жіночим обрядовим, обереговим надійним засобом від злих чар,з нього готували любовні напої.Але перші знання про силу шавлії дали жерці давніх цивілізацій, вони використовували її в ритуалах, в лікарській практиці, а також для бальзамування тіла. І в наші дні рослина має медичне, технічне використання, а також є цінним харчовим продуктом у кулінарії. Єгиптянам, римлянам, пізніше арабам були відомі цілющі властивості рослин шавлії, їх використовували для ароматизації води, вина, їжі, а також у медицині.

Щодо лікарських властивостей, то шавлія корисна для дітей, чоловіків, жінок, має протизапальну, знезаражуючу, омолоджуючу, заспокійливу дію на центральну нервову систему. Особливо цінна вона для жінок після 40 років, оскільки нормалізує гормональний фон (фітогормони шавлії близькі до естрогенів),усуває депресивно-тривожний стан, надмірну пітливість, нормалізує кров’яний тиск. Шавлії не тільки корисні, а ще, напрочуд, декоративні і можуть стати окрасою вашого саду. А щодо кулінарного значення, то рослина має сильний гостропряний запах, пряний гіркий смак, тому її у страви додають у невеликих кількостях. Шавлія надає пікантного смаку стравам з риби, яєць, сиру, м’яса, дичини, печінки, нирок.

Рослини роду Salvia L. кореневищні, за природою багаторічні, але в наших широтах їх майже завжди вирощують як однорічні або дворічні, і хоча, деякі види непогано витримують зиму в саду(в основному дорослі особини деяких видів можуть витримувати до -30°С), у безсніжні або малосніжні зими вони вимерзають.Рослини кальцефіли, потребують дренованих суглинистих або проникних супіщаних ґрунтів та сонячних місць зростання. Стебла у цих рослин прямостоячі або висхідні, чотиригранні, іноді досягають у висоту 120 см. Листки цілісні, іноді перисторозсічені, розташовані супротивно на стеблах, верхня сторона пластинок більш темного зеленого кольору, нижня – білувата. Дрібні квітки зібрані на кінцях стебел у складні кільчасті колосоподібні або волотисті суцвіття довжиною 15-20 см.Привертають погляд яскраво забарвлені приквітки – рожеві, білі, лілові або фіолетові. Плід шавлії складається з чотирьох горішків. Насіння починає досягати зрілості через місяць після початку цвітіння і зберігає схожість протягом п'яти років.

Вирощування та догляд. Вирощується як з насіння, так і поділом куща, або живцюванням. Окремі види, наприклад, шавлія сяюча (Salviasplendens), вирощується тільки з розсади, а деякі можна висівати безпосередньо у ґрунт під зиму або на початку весни. Догляд полягає безпосередньо в обрізуванні і формуванні куща, поливі, прополюванні, розпушуванні ґрунту, підживленні добривами. Всі ці роботи потрібно проводити за потреби.Поливати ґрунт, коли земля під шавлією добре просохне після попереднього поливання, і тільки у вечірній час. Рослина не витримує застою вологи в прикореневій зоні. Через деякий час після поливання розпушують ґрунт і видаляють бур'яни. Підживлення з комплексних мінеральних добрив вносяться протягом літа мінімум два рази: вперше слабким розчином підживлюють ще розсаду, вдруге – у період утворення бутонів.

Серед усього різноманіття видів роду шавлія у Ботанічному саду НЛТУ України поширені тільки 4 види: шавлія лікарська (Salviaofficinalis L.), шавлія поникла (Salvianutans L.), шавлія кільчаста (Salviaverticillata L.), шавлія клейка (Salviaglutinosa L.).

Шавлія лікарська(Salviaofficinalis L.) -це багатостебловий напівкущ до 80 см заввишки. Стебла галузисті, внизу здерев'янілі, вгорі трав'янисті, чотиригранні. Листки черешкові, сірувато-зелені, молоді — білоповстисті, розміщуються супротивно. Квітки двогубі, великі, синьо-фіолетові, зібрані несправжніми кільцями, зближеними на верхівці стебла в пухкі колосоподібнісуцвіття.Шавлія лікарська — це рослина, яка має широку, не тільки кулінарну, а й лікарську популярність. У народній медицині її називають «шавлія божественна» або «мудрець». Рослина ароматна, декоративна, цінна лікарська, під час цвітіння (червень – серпень) приваблює бджіл. Середземноморський вид, у дикому стані зростає у сухих гірських районах Малої Азії, Балкан, Середземномор’я. В Європі культивується з часів середньовіччя і вважався чудодійним любовним засобом. 

Лікарське значення: шавлію лікарську використовують для полоскання ротової порожнини та горла при катаральних та гнійних проявах, пародонтозах, при розладах шлунку, проти підвищеного потовиділення. У шавлії виражені дезінфікуючі, протизапальні, кровоспинні властивості. Зовнішньо настої і настоянки використовують як протизапальний та антимікробний засіб. Із листків шавлії промисловість випускала препарат сальвін, тому що, листки містять ефірну олію (1—2,5 %), до складу якої входить близько 15 % цинеолу; туйон, пінен та інші терпени. Свіже листя має сильну бактерицидну дію.

У Східній Європі на лучних степах, лісових галявинах, крейдяних і щебенистих схилах росте шавлія поникла – Salvianutans L.(внесена до переліку рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів рослинного світу на території Тернопільської області). Цвіте в травні–червні, плоди достигають в червні–липні. Має схилені темно-сині суцвіття. Поодинокі, іноді малочисельні, стебла шавлії пониклої зазвичай безлисті. Розвинені лише прикореневі листки, які є досить великі, зморшкуваті, зісподу сірувато-опушені, по краю подвійно зарубчасті, з довгим черешком. Віночок двогубий, з видовженою і відігнутою назад верхньою губою, під якою ховаються дві тичинки, кожна з них закріплена, як важіль, довге плече якого закінчується пиляком, а коротке – лопаттю, яка закриває вхід у трубочку квітки. Сідаючи на нижню губу, щоб дістатися до нектару на дні квіткової трубки, комаха натискає на нижню частину тичинки, приводячи у рух важіль, і обсипається пилком. Перелітаючи на іншу квітку, комаха запилює її. Рослина декоративна, лікарська, медоносна. В озелененні її використовують для кам’янистих садів і гірок.У всій рослині знайдені ефірні олії, флавоноїди, стероїди. Насіння містить олію пальмітинової кислоти, тому її використання так само різноманітне.Коріння має антипротозойні і бактеріостатичні властивості. Наземну частинузастосовуютьдля припарок при артралгіях. Ефірну олію рослин використовують в парфумерії як фіксатор. Під час цвітіння (у травні – липні),шавлія поникладуже декоративна, зачаровує синьо-фіолетовими барвами. Salvia nutansрозмножується насінням, яке висівають у посівні ящики для одержання розсади, або безпосередньо у відкритий ґрунт на заздалегідь підготовлені ділянки. У догляді рослина невибаглива, у посуху не вимагає поливу, добре переносить надмір вологи, не ушкоджується низькими температурами, шкідниками, збудниками захворювань. У квітниках любителів трав’янистих рослин завжди може знайтися місце для цих цілющих особин з чудовими декоративними властивостями, які будуть радувати неповторним ароматом та гарними синьо-фіолетовими квітами, зібраними у суцвіття.

Шавлія кільчаста (Salviaverticillata L.) зустрічається в Європі, Малій Азії, Кавказі, де росте на полях, вапнякових схилах, пустищах. Багаторічна рослина. Стебла численні, прості, рідше гілчасті, прямі, густо опушені волосками. Листки серцеподібно-яйцеподібні, гострі, край листкової пластинки городчастий. Листорозміщення кільчасте, звідки й походить назва рослини. Квітки по 16-35 зібрані в мутовки; віночок двогубий, ліловий, іноді білий. Цвіте в липні-вересні. Кожна квітка цвіте 2 дні, при цьому виділяє 0,22-0,42 мг нектару (залежить від погодних умов), окремі квіти аж до 2 мг. Нектар прозорий, безбарвний, без запаху, вміст цукру коливається в межах – 50-86%. Бджоли охоче відвідують квіти.Плоди достигають в серпні–вересні. Рослина багата на ефірні олії, вміст яких особливо збільшується під час цвітіння. При сприятливих умовах даний вид рослин натуралізується і утворює значний самосів. Насіння можна висівати відразу у відкритий ґрунт у квітні – травні або під зиму.

 В 19 столітті шавлія кільчаста була найпопулярнішою пряністю. Листя її надають стравам сильний аромат зі специфічним прохолодним присмаком. На Кавказі їх вживають як приправу до жирних м'ясних страв, в Західній Європі і Середній Азії сухі листки використовують для ароматизації пива, як пряноароматичну приправу до сиру, юшки, м'яса, страв з дичини, свійської птиці, холодних м'ясних салатів. Добрий медонос. Серед інших видів роду шавлія кільчаста є найбільш нектароносною. Виділяє до 900 кг нектару з 1 га, але в посушливі роки медопродуктивність зменшується вдвічі. Мед високої якості, світло-бурштинового кольору, придатний для зимівлі бджіл.

Шавлія клейка (Salviaglutinosa L.) європейсько-кавказький лісовий вид, природньо в Україні поширений в Карпатах, приурочений до вологих, багатих на гумус ґрунтів. Рослина медоносна, ефіроолійна, невибаглива в культурі, здатна рости на важких, ущільнених ґрунтах.Її можна використовувати в озелененні сирих, малопридатних для інших видів рослин місць. Шавлії не ушкоджуються шкідниками та збудниками захворювань, витримують значне затінення та конкуренцію з іншими видами рослин, у тому числі зі злаками; дають значний самосів, вегетативно рухомі. Рослина висотою 100-125 см. Стебло пряме, просте. Листки яйцеподібно-довгасті, розсіяно-опушені або голі, на довгих черешках, які довші за листову пластинку або рівні з нею. Суцвіття просте, або з однією-двома парами довгих гілочок, з 10-12 розставленими шестиквітковиминесправжніми мутовками; квітки жовті, рідше - пурпурові, чашечка довжиною 10-12 мм; віночок завдовжки 3-4 см. Горішки еліптичні, довжиною 3 мм, бурі. Час цвітіння Salviaglutinosa– травень – серпень.

Підготували колектори :

Єфремова О.О.

Данило Н.В.