Ботанічний сад загальнодержавного значення  

Національного лісотехнічного університету України

 

 

 

Вітаємо Вас на сторінці Ботанічного саду Лісотехнічного університету. Ви маєте нагоду ознайомитись із історією становлення, діяльністю і колекційними фондами саду лісівничо-ботанічного спрямування.

        Ботанічний сад Національного лісотехнічного університету України (м. Львів) cтворений Постановою Ради Міністрів Української РСР від 22 лютого 1991 року № 33 та Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 584 на основі дендрарію та дендропарку (м. Львів) і арборетуму в селі Страдч Яворівського району Львівської області.
        У 1995 році рішенням Львівської міської ради Ботанічному саду в постійне користування було передано земельну ділянку площею 3,35 га, де зараз функціонує розсадник деревно-чагарникових рослин.

 

Незнайома, ніжна і усім корисна

Літо вже давно перейшло за свій екватор; відквітувало, а то й відплодоносило більшість деревно-чагарникових рослин нашого краю. Проте де-не-де у садах та парках на деревах видніються ніжні китиці духмяних білих квітів, зовні дуже схожі на квіти усім відомої білої акації (робінії). Це рослина з екзотичною назвою – софора.

Софора японська (Styphnolobium japonicum L.) - інтродукований вид роду Софора, родини Бобових. В озелененні вона використовується як солітер чи елемент рослинної композиції, а також для створення живоплотів, бонсаїв.

Родом гостя з регіону Японії, Кореї та Південного Китаю і є одним із символів Пекіна. Її традиційно вирощують в Європі, Північній Америці в країнах Азії. В сприятливих умовах може досягати висоти 30 м. Розлога й ажурна крона дерева дуже декоративна. Листки складні, довжиною 11-25 см, непарноперисті, з 3-8 парами листочків, на коротких черешках. Листочки довгасто-яйцеподібні або ланцетні (шириною до 20 мм і довжиною до 50 мм), загострені, зверху темно-зелені і сірувато-білі знизу.

В кінці липня - на початку серпня, коли більшість дерев вже відквітувало, серед розмаю листя з’являються довгі волоті (довжиною більше 30 см) жовтувато-білих запашних квітів. Квітки довжиною 1-1,5 см, двостатеві, неправильні. Віночок метеликового типу. Рясне цвітіння і плодоношення спостерігається раз на два роки. Плоди достигають досить швидко - вже у вересні-жовтні. Це - булавоподібні боби - м'ясисті, голі, на плодоніжці, довжиною до 5-7 см, в середині заповнені жовтаво-зеленим клейким соком, між насінинами є перетяжки. Самі насінини (по 2-6 шт. в бобі) - овальні, гладкі, темно-коричневі, подібні на квасолю, але трохи дрібніші. Незрілі боби зеленого кольору, при дозріванні стають червонуватими. Вони можуть зберігатися на дереві протягом всієї зими та більша частина насінин все ж залишається недорозвиненою.

Проте софора японська відома не лише своєю декоративністю, а й широким спектром корисних властивостей, які застосовуються в галузі медицини. На основі різних частин рослини готують препарати, ефективні для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, дихальної системи, гіпертонії, епілепсії, злоякісних пухлин, порушень обміну речовин і багато ін. Рослинна сировина софори має багатий біохімічний склад: кемпферол, кверцетин та інші флавоноїди. Проте головною діючою речовиною препаратів софори японської є рутин, який ще називають природнім захисником аскорбінової кислоти (вітаміну С). Завдяки своїм антиоксидантним властивостям, рутин захищає кислоту від надмірного окислення. Тому препарати з софори рекомендують для укріплення стінок кровоносних судин і зменшення їх ламкості. Не випадково, в давнину на своїй історичній батьківщині софора вважалася священною рослиною, а японці називають її магічним деревом, з допомогою якого можна вилікувати всі захворювання.

Деревина софори японської використовується в промисловості для виробництва паркету і меблів. Вона тверда, гнучка, жовтувата, з міцним бурим ядром, просякнута отруйними алкалоїдами і тому не гниє. Молоді гілки і плоди дерева використовують для виготовлення жовтої фарби, яка і дала дереву і всій родині назву: арабське"софора" й означає"жовта рослина". Крім того, софора - цінний медонос, оскільки її ніжний тонкий аромат приваблює бджіл. Мед, який бджоли добувають з софори, світлого кольору, навіть дещо молочного, має чудовий запах і відмінні смакові якості.

Вирощувати софору нескладно. Вона розмножується насінням чи кореневими живцями у вологому ґрунті при доброму освітленні. Рослина посухо- і морозостійка, проте в дуже холодні зими може підмерзати; відносно тіневитривала, стійка до хвороб і шкідників. Невибаглива до умов вирощування, витримує незначне засолення ґрунту.

На території України софору японську вирощують як декоративну, фітомеліоративну і лікарську рослину. Культивувати софору в Україні, за одними даними, почали в 1809 р. у Краснокутському дендропарку на Харківщині, за іншими - її вирощували в Україні вже в кінці ХVІІ ст., а саме - у розкішному парку шляхтича Скаржинського на півдні України. У Нікітському ботанічному саду молоді рослини софори японської з’явилися у 1814 р., і вже незабаром там почали реалізацію саджанців. З того часу заморський екзот розповсюдився в різних областях України (Вінницькій, Львівській, Тернопільській, Одеській, Миколаївській, Херсонській, Харківській, Київській та ін). Зараз софора поширена майже по всій Україні - із заходу на схід - від Закарпаття (Ботанічний сад Ужгородського Національного університету) до Дніпровщини (Ботанічний сад Дніпровського Національного університету). В Ботанічному саду НЛТУ України кілька особин цього виду культивують на території дендропарку, дендрарію та арборетуму.

Інженер відділу лісівничо-ботанічних досліджень

Ботанічного саду НЛТУ України

Кендзьора Н.З

Фото:

http://www.eol.org/

http://medok.od.ua/

 

Детальніше...