Головним компонентом зелених насаджень є різноманітні види і форми дерев та кущів, тому в наш час дедалі більше уваги приділяють декоративному озелененню територій. Оскільки часто трапляються випадки реалізації садивного матеріалу, вирощеного в "тепличних" умовах із застосуванням великої кількості добрив і стимуляторів росту, який при впровадженні у зелені насадження відкритого ґрунту втрачає свої декоративні якості або повністю відмирає, то першочерговим завданням у цій галузі ми бачимо вирощування та інтродукцію високодекоративного і стійкого до місцевих умов садивного матеріалу.

       Щоб запобігти таким малоефективним способам озеленення, науковці та практики нашого Ботанічного саду рекомендують використовувати садивний матеріал, вирощений в умовах регіону, в якому він буде використаний. Такий матеріал, вирощений у відкритому ґрунті, упродовж свого формування стає стійким до кліматичних умов, до пошкодження шкідниками та хворобами і легше переносить процес транспортування та приживлюваності.

          Основними завданнями при роботі на розсаднику є:

• розмноження рослин місцевої та світової флори через проведення науково-дослідних робіт з інтродукції, акліматизації та селекції;
• збереження, вивчення, відтворення та поповнення в штучних умовах генофонду деревно-чагарникових і трав'янистих рослин природної, культурної та інтродукованої флори, особливо популярних, рідкісних та екзотичних;
• проведення освітньо-виховної роботи з питань селекції, рослинництва, декоративного садівництва тощо;
• отримання якісного насіннєвого та вегетативного матеріалу, пристосованого до місцевих екологічних умов та кліматичних особливостей заходу України;
• проведення практичної підготовки студентів із цілого ряду навчальних дисциплін: ботаніки, дендрології, лісових культур, основи землеробства тощо.

         З метою збагачення асортименту родів Ялівець, Туя, Кипарисовик у 2006 році, було закладено три науково-дослідні ділянки.

       Сьогодні лише у маточному відділенні уже зібрано чимало рідкісних декоративних колекційних особин. Загалом їх представлено 6 родинами та 18 родами, які використовують для подальшого розмноження та вирощування садивного матеріалу. Вони нараховують 11 видів та 8 форм листяних рослин, 41 вид і 130 форм кипарисовиків, 27 видів і форм ялівців, 15 форм туї західної, 4 форми туї східної, 3 форми тису ягідного. Провідними науковими фахівцями розробляється новий проект організації і розвитку розсадника відповідно до сучасних умов господарювання.

        Організація та проведення експериментів за способами вирощування та розмноження цінних декоративних видів дозволяє створювати оптимальні умови виростання та застосовувати оригінальну агротехніку вирощування, викопування, зберігання та транспортування до місця висаджування.

        Асортимент різних видів та сортів декоративних рослин (в т.ч. екзотів) налічує понад 300 видів.

       Лісова ділянка площею 9,8 га знаходиться під охороною Ботанічного саду та розташована біля території арборетуму в с. Страдч Яворівського р-ну Львівської області, що у південно-східній частині унікального природного регіону Розточчя. Вона відзначається неоднорідним рельєфом (перепад висот становить понад 40 м) і вкрита, переважно, сосново-дубово-буковим насадженням високої повноти та зімкнутості, в якому сосна, дуб та модрина штучно впроваджені у природний грабово-буковий деревостан. Всього тут виділено 14 таксаційних виділів (опис наведено нижче).

       Вік головних порід становить: для сосни (Pinus sylvestris L.) - 130-150 років, дуба (Quercus robur L.) – 100-160 років, бука (Fagus sylvatica L.) - 50-150 років, граба (Carpinus betulus L.) – 30-80 років, модрини (Larix decidua Mill.) – 135 років.

       В якості домішок та поодиноких дерев на ділянці зустрічаються: вільха (Alnus glutinosa (L.)Gaertn.), ялина (Picea abies (L.)H.Karst.), клен (Acer platanoides L.), черешня (Prunus avium (L.)L.), липа дрібнолиста (Tilia cordata Mill.), в’яз шорсткий (Ulmus glabra Huds.), береза повисла (Betula pendula Roth). Підлісок рідкий, складається з окремих екземплярів або куртин бузини (Sambucus nigra L.), ліщини (Corylus avellana L.), свидини (Cornus sanguinea L.), бруслини (Euonymus verrucosus Scop.).

       Трав’яний ярус слабо виражений, нерівномірний, із середнім сумарним проективним вкриттям від 5 до 60% і складається переважно з Rubus sp., Dryopteris filix-mas (L.)Schott, Athyrium filix-femina (L.)Roth, Asperula odorata L., Oxalis acetosella L., Circaea lutetiana L., Carex pilosa Scop., Vinca minor L., Impatiens parviflora DC., Asarum europaeum L., Ajuga reptans L., Urtica dioica L., а також ефемероїдів, серед яких домінує Anemone nemorosa L. Моховий покрив практично відсутній, зафіксовано поодинокі екземпляри Polytrichum commune Hedw.

     Концепція розвитку даного об'єкту передбачає збереження та мінімальне втручання в утворений біоценоз задля дослідження впливу часу на ріст і розвиток його компонентів та поступове збільшення території арборетуму за рахунок частин прилеглої до нього території лісової ділянки. Ділянка є чудовим дослідним майданчиком де проводяться практики із лісівництва, лісової таксації, лісовпорядкування та інших дисциплін лісового та садово-паркового господарства.

       Дендропарк Ботанічного саду знаходиться на території сучасного Лісотехнічного університету на низьких пологих Вулецьких пагорбах, які розмістилися обабіч колись малопомітної (тепер підземної) річечки Вульки. Переважна частина території розташована на лівому річковому березі. Територія дендропарку складається з пологої балки з профілем сухого днища в її нижній частині. Ґрунти є частково порушеними і за генетичною ознакою характеризуються темно-сірими та подекуди сірими опідзоленими лісовими ґрунтами.

        У кінці ХІХ – першій половині ХХ століть ця ділянка належала приватним особам, громадським та релігійним закладам міста Львова. У 1945 році будинок та прилеглу територію із залишком переважно плодових (яблуневих) насаджень міськрада передала під головний корпус Львівського лісотехнічного інституту. За ініціативою ректора інституту Ю.Д.Третяка, у 1953 році розчищається закріплена територія, а в 1954 році закладаються перші колекційні експозиції деревно-чагарникових рослин парку під керівництвом завідувача кафедри ботаніки М.У.Мельника. В 60-тих роках активну роботу щодо формування деревних колекцій проводили професор Т.М.Бродович та викладач Н.Ф.Прикладовська, в 70-тих – професор З.Ю.Герушинський та викладач П.О.Циганков. Згодом було закладено фітомеліоративні насадження, які затримали зсув ґрунту, що загрожував стадіону та навколишнім будинкам. Певний вклад у поповнення колекцій та організацію догляду за ними зробили Я.М.Шляхта, В.П.Кучерявий, М.С. Горошко, А.С. Мельник,  А.І.Івченко та інші.

       Зараз на облік взято деревні рослини 348 таксонів. З них на рівні видів – 258, на рівні різновидів – 6, на рівні декоративних відмін – 84 таксони. Колекція представлена 119 родами, які відповідно належать до 53 родин.

       За географічним поширенням колекція дендрофлори дендропарку представлена так: Європа – 29 %; Кавказ і Мала Азія – 7 %; Сибір – 4 %; Далекий Схід – 7 %; Китай – 20%; Японія – 8 %; Північна Америка – 21 %; Середня Азія, Євро-Азійські і Середземноморські райони – 4 %.

       У партерній частині парку із туї, барбарису, бирючини та граба сформовано 9 живоплотів загальною довжиною 172 м. Тут же привертають увагу відвідувача ошатні дерева пурпуроволистої відміни бука лісового Fagus sylvatica 'Purpurea'. Поруч виділяються розміром та розміщенням дерева дуба червоного Quecus rubra L., висаджені гніздовим способом. А у центральній частині не можна не звернути увагу на чотири дерева платана кленолистого, з якого великими шматками злущується верхній шар кори.

       Серед шпилькових виділяються різні декоративні відміни туї західної Thuja occidentalis L. та ялини колючої Picea pungens Engelm. Також багато дерев тиса ягідного Taxus baccata L. та його відмін. Серед парку, по колу, висаджені дерева туї велетенської Thuja plicata D.Don. Є в колекції метасеквоя китайська Metasequoia glyptostroboides Hu et Cheng., яка ще півстоліття тому вважалася вимерлим видом. Цікава група дугласії Мензиса Pseudotsuga menziesii(Mirb.) Franco.

       З ранньої весни привабливі цвітінням форзиція повисла Forsythia suspensa (Thunb.) Vahl., магнолія кобус Magnolia kobus DC., акебія п’ятилиста Akebia quinata Dcne., вейгела квітуча Weigela florida (Bge.) A. DC. Пізніше – золотий дощ звичайний Laburnum anagyroides Medic., гіркокаштани звичайний Aesculus hippocastanum L. та червоний Aesculus carnea Hayne., гібіск сірійський Hibiscus syriacus L., а під кінець літа – кельрейтерія волотиста Koelreuteria paniculata Laxm.

       Є на території парку такі рідкісні види як ліквидамбар смолоносний Liquidambar styracifluaL., ліщина деревоподібна Corylus colurna L., тамарикс галузистий Tamarix ramosissimaLedeb., хурма звичайна Diospyrus lotus L., аукуболиста відміна ясена пенсильванського Fraxinus pennsylvanica var. aucuboefolia. Переважна більшість деревно-чагарникових рослин дендропарку періодично цвітуть (представники майже 90% таксонів) та біля 70% таксонів - плодоносять.

       На території дендропарку розташована колекція трав'янистих рослин.

       На сьогодні колекційний фонд трав’янистої флори відкритого ґрунту нараховує 453 видів рослин та 191 різновид, форм, сортів, що належать до 70 родин.

       Значну увагу при формуванні колекцій приділено природній флорі регіону, яка складає 219 видів, з них рідкісних, зникаючих та ендемічних рослини, які входять до Європейського Червоного списку та Червоної книги України, налічується 43 таксони.

       В експозиції широко представлені поруч з типовими формами i сорти. Природна флора включає: 79 таксонів високогір’я Карпат, 88 - лісової флори, 51 - степової та лучної флори та 1- болотної.

       За географічним походженням рослини належать до наступних флористичних областей: європейсько-сибірська область - 199 таксонів, середньоземноморська – 134, середньоазіатська – 69, східно-азійська – 25, західно-азійська – 19, північноамериканська – 67, південноамериканська – 23, центральноамериканська – 53, північноафриканська – 17, південноафриканська – 22, центральноафриканська – 16. В загальному таксономічному складі колекційного фонду представлені наступні експозиційно-колекційні ділянки: „Декоративні багаторічники”, „Лікарські рослини”, „Карпатарій”, „Трав’янисті багаторічники природної флори”, „Сад першокурсника” та „Кам’яниста гірка”.

       Щорічно у практику озеленення впроваджуються все більше видів природної флори, які мають перевагу перед поширеними в зеленому господарстві каннами, бегоніями та 
иншими, оскільки вони невибагливі до ґрунту, стійкі до несприятливих кліматичних умов, шкідників і хвороб, здатні до постійного місцезростання на відведеній їм ділянці. Цінні види складають колекцію “Лікарські рослини”, в якій нараховується 151 таксон (104 роди) із 41 родини. 21 вид - рідкісні, ендемічні та реліктові.

       Серед інтродуцентів є такі, як ехінацея пурпурова, солодка гола, лаванда вузьколиста, маклея дрібноплідна, лаконос американський, що протягом ряду років прижилися в умовах Ботанічного саду, проходять всі фази фенологічних ритмів, включаючи цвітіння та плодоношення, дають схоже насіння. Значна частина лікарських рослин поєднує в собі високі декоративні якості.

       Колекція “Декоративні багаторічники” налічує 143 таксони (114 сортів та 29 видів)”, які належать до 7 родин. Загалом це малопоширені або зовсім невідомі в озелененні рослини: півники природної флори (сибірські, угорські, злаколисті, болотні, рябі), сорти астільб, гост, айстри багаторічної, хризантеми індійської, півоній.

       Невід’ємною в навчальній роботі студентів є “Учбова ділянка”, представлена видами та сортами однорічних рослин, дворічних та багаторічних  рослин. Серед таксонів є типові для озеленення: айстра китайська, чорнобривці прямостоячі, бегонія вічноквітуча, шавлія блискуча, рудбекія роздільнолиста. Високодекоративними є малопоширені види та сорти соняшника однорічного, немезії зобовидної, молочаю облямованого, гацанії блискучої, арктотісу гібридного, сантоліни кипарисовидної, гальтонії білуватої, зимовика весняного, тігрідії павлиної, рутвиці двокрилоплідної.